1.
Душа в долонях теплих-
Їй затишно,- не випускай,
Ще трохи нишком потримАй.
Куди тепер їй?
Сьогодні, після дощику,
І сонячно, четвер,
До мене перелився спогад
Про щось твоє,
Мене нам не булО,
Ще дотепер…
А може, потім була,
Тільки згодом…
Душа моя в твоєму сні,
Заблукана мара
І зайва,
Пробач, побуду хоч
У закутку її,
Я – знайда,
А я Є, ти чуєш,- Є,
Бо там я хочу бути.
Deletе… І зникла,
А музика звучить,
І вже ніхто нікого
Ні про що не просить,
Синкопи, септакорд…
І моросить,
І осінь.
2.
Я в неті віднайду нові
«обої» , і на той самий екран,
Розставлю знаки і зав'яжу в папці,
І ностальгію змелю,
Перетру вручну,
В млинку для кави,
Що від бабці.
ПовІшаю на стІну Джуда Лоу,
Взамін того, ну, пам'ятаєш,- Аль Пачіно,
І одяг перекрОю, перешию,
Перемалюю нігті,
Макіяж зроблю,
І зніму бірюзу із шиї.
Ну от, мабуть , тоді і все,
А! Ще зміню ob на kotex,
Годинника пісочного – на Rolex,
Рояль продам ( які забави!),
І вже не буде ноти СІ
Ніякої мінорної октави.
3.
Ну от, тепер ти знаєш, я правА,-
В рожевих скелець золота оправа,
У кожної пори - свої права,
І ти правИй:
Бо швидкоплинна спека літа,
Яке умерло в черевці жука,
І осінь стала вже
Підківками дзвеніти-
Час спілих яблук, слив і каяття…
4. Та я не зможу так, повір,
Щоб душу у кулак,
Затиснути, закрити, защемити!
Я повернусь, мабуть, як птах,
Або літак,
Що рейс зворотній
має ще здійснити
5.
І марні всі мої метаморфози,
Згадалось:
«Как хороши, как свежи были розы…»
Одне незмінне –
від кінчиків і до коріння,-
Камідне, мідне, терракотово-осіннє
Моє волосся – з твоїх давніх снів.,
Перефарбую певно,
-в блонд, чи сивину,
Додам собі років, спокутую вину,
І буду мудро і статечно жити,
Але… О, Боже! Ти мене таку
Не будеш вже тоді любити?
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198981
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2010
автор: Лана Сянська