Земля. Життю ти надала можливість,
від променів палких оберегла,
взяла на себе ще й яку сміливість -
для багатьох людей притул знайшла.
Під куполом небесним ми живемо,
найдивовижнішим із див усіх,
найкраще ми від тебе тут візьмемо,
знанню природи навчимо своїх!
Та на планеті сталася біда,
не хоче люд добру навчатись,
чорніє небо, сунеться гроза,
... не вміють люди більше дивуватись,
далекими зірками милуватись,
по-справжньому новому відкриватись.
Мораль і честь - це лиш слова,
про них читати тільки в книзі,
не зна народ як жить, мовля:
не можу вийти з кризи!
Поглянь лише, прийшла весна!
Ти не помітив навіть.. То життя,
повз тебе швидко пролітає,
і вибору не залишає. То нудьга,
у черствім серці поселилась..
Життя далося людям для добра,
для розвитку себе і людства,
Та де ж воно? Ніхто не поміча,
свого ж душевного каліцтва...
І чим це все закінчиться - питання,
не думає ніхто про свій кінець,
їм притаманне просто існування,
немає віри. Де борець...?
за правду й справедливість на планеті,
де той, хто зможе очі всім відкрить,
в серцях кохання чисте запалить,
та згадки про минуле відтворить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198857
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.07.2010
автор: linki