Стомилася забута доброта,
Немов, навмисне хто наврочив,
Дотлів вогонь. Душа її свята -
Примружила свої порожні очі
А ще за мить, летіла із грудей,
Поміж жалю, байдужості, гріхів
Вся по дорозі, віддалася для людей
Лишилася гніздом...та без птахів
Могла би бути цілющим джерелом,
Що живить рани, сили повертає
Та людські душі зачерствіли давно
І бур`яном колючим заростають...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198850
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.07.2010
автор: Ninel`