тьмяні сторінки
розмиті літери
дитячі ботики
солом'яні коси ляльок
вікно у ніч
топишся в кріслі
чи то в зорянім небі
чи то в погляді
стрінутім навпроти
ненавмисне
як і все найголовніше
у наших долях стається
просто і одразу
а ми визнаємо з роками
хвиля по хвилі скапує воском
застигає напівслові
на скрипучих дерев’яних
сходинах
іншого простору
…
є тільки безкрая чаша
наповнена літом
щирим і невпинно минучим
як мить
ловиш її руками
вислизне птахом
пригортаєш до серця
зринає музикою
вдихаєш її
і задихаєшся від свободи
бо так вона рветься назовні
фіксуєш на аркуші
вона вислизає з піском хвилин
намагаєшся це вимовити –
а в долонях тільки жмутки
квітів і кольорових м’ячиків
віршуєш – і розпадаєшся
на кольорові літерки, кульки
й намистинки спогадів
і губишся у прохолоді трав
…а все так просто – відчувати літо…
30.06.2010, (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198529
Рубрика:
дата надходження 30.06.2010
автор: Рені