Ти років вже маєш чимало,
І щастя, і горе було,
Лиш спокою серце не знало -
Вперед без упину вело.
Вже виросли діти і внуки,
І правнуки в тебе вже є,
І старість бере в свої руки
Натруджене тіло твоє.
Ти дням не ведеш уже ліку,
Бо вічність тобі вже гряде:
Людина похилого віку
На вічний спочинок іде.
Та лишаться сонце і квіти,
Стежки, де проходила ти,
І будуть онуки і діти
У згадках тебе берегти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198496
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.06.2010
автор: Софія Вдовиченко