Друзі – люди, які вбивають самотність
Алкоголем та стрибком у безтурботність,
Де у вухах циклічне відлуння пліток.
Чому для моїх думок немає кліто́к?
У щоденних скляних поглядах вибиті шибки,
Мою довіру відвоювали акваріумні рибки.
Так, я люблю тварин більше, ніж людей,
Хоча вони так часто нагадують свиней.
Хаос в ідеальності шепоту
Створює порядок мого занепаду.
Втрачаю здатність писати…
Німа. Залишаюсь в собі, щоб кричати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198438
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.06.2010
автор: Fobia