Коли проходжу повз людей,
і чую їх пусті розмови,
я хочу запрягти коней,
і мчатись без єдиної промови,
до неба краю, всесвіту вогнів,
Ні, ти мене не насмішив,
сказавши те саме. Я як ти,
прокладую і спалюю мости.
Немає кращої дороги,
ніж та, шо обрана двома,
під дощ чи сонце, без тривоги,
ми так всі битви виграва!
А поки що - найперші кроки...
Засвоєні складні уроки..
Свідомість вільна наче птах,
літає у небесних почуттях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198405
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.06.2010
автор: linki