Я ніколи з парашутом
Не стрибав і не хотів.
Бо не було паршуту
І стрибати я не вмів.
Та мабуть таки приблизно
Все це виглядає так.
Ті, хто вміють, ті, хто знають,
До життя хто має смак
(Ті хто вбили в собі страх).
Вони двері відчиняють,
І так впевнено стрибають.
Що усі хто є позаду
Забувають страху ваду.
Це мабуть найкращі миті.
Всі летять і ти летиш
Згодом за кільце потягнеш
І на землю легко станеш.
Знов стрибати побіжиш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197898
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.06.2010
автор: Михайло Комаров