Ти тільки не думай, будь ласка,
Що це я себе так жалію,
Бо більше ходити у масках
Не хочу, не буду, не вмію.
Мене вже безщадно убили
Зізнання, несказані нами.
Ми іскри усі розгубили
Й самотніми стали вогнями.
Я буду на тебе кричати,
А ти погляд втупиш в каміння
І навіть не станеш пручатись,
Кивати на знак розуміння.
Пробач, я проґавила спокій
Від першої нашої стрічі.
І, мабуть, це стане уроком, -
Тобі не дивитись у вічі.
Це була колись, наче казка,
Тремтінням наповнені очі.
Ти тільки не думай, будь ласка,
Що досі тебе я ще хочу.
(18.06.10 року)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196465
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2010
автор: Halyna