Снігова феєрія

Ліс  спочивав,  опинившись  у  полоні  дивних  чар.  Снігова  володарка,  що  за  красу  її  та  чарівність  назвали  Зимою,  неспішно  ступала  зачарованим  лісом.  Похмурі  вартові  -  дуби,  мовчазно  розступилися  перед  чарівницею,  і  вона,  всміхнувшись,  оповила  їх  гілля  сніговим  мереживом.  Тоненькі  маленькі  берізки,  що  першими  поринули  в  довгий  казковий  сон,  вкрила  Зима  пухнастою  сніговою  ковдрою.  Старенькій  вербі,  що  заснула  коло  невеличкого  плесу,  нахиливши  віти  долу,  подарувала  снігова  володарка  теплу  хуртов'яну  шаль,  а  струнку  осику  вбрала  вона  у  чарівне  біле  платтячко.
Неспішною  ходою  підійшла  Зима  до  лісової  царівни  -  зеленої  красуні  ялинки,  оповила  її  віти  ніжним,  легеньким,  мов  павутиння,  мереживом,  оздобила  кожну  гілочку  надзвичайно-незвичайним  візерунком,  лагідно  всміхнулася  зеленовітій  лялечці  й  плеснула  у  долоні.  Ураз,  маленька  хмаринка,  що  затулила  собою  сонце,  розсипалася  на  тисячі  крихітних  зірок  -  тендітні  сніжинки.  Сонечко  несміливо  визирнуло  у  небесне  віконце  і  глянуло  на  ліс.  Лагідні  промінчики,  опинившись  на  морозі,  розсипалися  на  блискуці  дзеркальні  друзочки  й  вплелися  у  чарівний  візерунок,  створений  Зимою.  На  кожній  гілочці  ялинки  заграла  багатобарв'ям  вишиванка  Снігової  володарки,  біле  платтячко  осики  засріблилось  і  засяяло.  Кожна  сніжинка  несла  у  собі  маленький  сонячний  промінчик.
Ще  зранку  похмурий  сірий  ліс  умить  став  чарівним.  Навіть  суворі  дуби,  здавалось,  всміхнулися  уві  сні.  Снігова  чарівниця,  що  старанно  прикрашала  ліс,  і  сама  замилувалася  створенною  красою  й  усміхнено  глянула  на  обрій.
Там,  вдалині,  сірів  похмурий,  мовчазний  ліс.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196366
Рубрика: Нарис
дата надходження 18.06.2010
автор: H&N