Хтось себе шукає у вітрах..у полі
Для когось страх - усе життя
Буває так,дарує доля
Моменти щирі,мов його душа
Таку ту мить,що лише одна
Ціни та варта чийогось життя
Може сенс не є в усьому
Що можна в слух промовити завжди
Буває..власне щастя віддаєм другому
На власний адрес чекаєм лиш біди
Бо звикли бути нещасливим досі
Жалітись на коліні у туги
Бо звикли бути ми слабкими
Власну гордість віддавати тим,
Хто знав обов’язково …
ціль й дійшов мети.
Сумнів часто нас спіткає
І знову сил не вистачає
Й віри в силу почуття…
Колись у Бога ми благали!!!
Надати крила для життя...
А сьогодні…все що маєм
Лише надію…й сіре це буття.
Одне лиш диво те у світі…
що має назву у всіх віках
Не важливо!!Повноліття…
Чи може старість у думках
Кожен вірить в силу Божу …
надану цим святим чуттям
не було б нічого схоже
без кохання у рядках
Не було б багатих.. бідних
Не було б тебе й мене..
Все на світі немало б сенсу
Без кохання й доброти
Сьогодні світ неперевершено жорстокий
Забули суть і мету життя
Набити всім кишені
Вийти за багатого вдівця..
Всі розумні на розмови
Й філософські лиш думки
Зайдуть за України долю:
«а що для цього зробив ти?»
Сьогодні будуєш ти основу
Де будуть потім лиш мости
Все що буде,то є новим
Для тебе шляхом від біди
Тієї..що пожирає нас весь час..
Щоранку ..знову й знову
Щодня..: «а той…він..в суспільстві згас..»
Життя..то гра і не сумнівайся..
Перші жертви завжди є..
Тільки успіх не приходить звідти..
Живе де заздрість і брехня
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196099
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.06.2010
автор: Free