Ми обминули вже сотні метрів,
Ішли роками вздовж шляхів.
Життя – наркотик, десять кубометрів…
Ввели й відчув ти дотик всіх країв.
Кінцева станція – життя,
І без квитка не треба
Іти вперед у мабуття -
Раптово висадять до неба…
Удар. Боїшся? Так завжди
Долають в світі перешкоди.
І зорі гаснуть. Так завжди.
Тебе долатимуть незгоди.
Пр. (2)
Коли твоя мрія вмирає –
Змирись, просто йди.
Вини в цьому світу немає,
Крути, не крути…
Підводься, вставай, біжи!
Так небо веліло.
Час кричатиме: «стій, зажди»,
Та ти забудь все, що боліло.
Минатиме день, минатиме час,
Тебе не згадають хвилини.
А мрії були, й не жаліючи нас,
Поховають чекання години.
Вір у себе, у мене, повір:
Життя подарує ще крила.
Ти згадаєш той спалах зір,
Поруч буде кохана людина.
15.06.10р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195918
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2010
автор: Ксю...