Залишається янгол улітку уперше безкрилим…
Справді дуже спекотно… Асфальтова ніжність пече…
Він приходить один. Розглядає сумні небосхили…
У сплановані збіги, на щастя, не вірить іще…
Розгортає листи… Від минулих місцевих алюзій...
(стертим натяком серця прочитано втому дахів)…
А в розпеченім місті спокуса зливається – в блюзі
Еротичних рингтонів й пропущених небом дзвінків…
Перечитано ніч… На закладках – смаглява брущатка…
Перехрестям думок позначає життєву снагу…
Він не вміє … ходити!... Окриленням марить… Спочатку
Долесяйні роки й місяці роздавав на бігу…
Обезкрилений сумом. Покараний за непокору…
Із вигнанцями неба. Проектом крила - у юрбі…
Він не вміє… літати! Ілюзія блюзова - хвора…
Але я йому вірю. Й колись він повірить собі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195890
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.06.2010
автор: Юлія Радченко