* * *

***
Упала  сонячна  в  туман  
                                                               праща,
Розверзлась  чорная  небес
                                                                 паща,
Дихнувши  холодом  імли
                                                                   ночі,
Моргнувши  зорями  очей
                                                                   вовчих,
Мазнувши  сірих  рваних  хмар
                                                                       дуги,
Накривши  саваном  пітьми  –  
                                                                       туги.
Печальну  пісню  затягнув
                                                                     вітер  −
Прощання  з  величчю  краси
                                                                       світу.
Здригнулись  у  плачу  дерев
                                                                       мітли,
Погас  останній  промінець  
                                                                       світла.
Висить  Дамокловим  мечем
                                                                         місяць,
Шпигáють  боляче  думок
                                                                       шпиці.
Усі  потомлені  лягли
                                                                     спати,
А  хто  запалить  у  серцях
                                                                     ватру?
А  хто  на  білих  осяйних
                                                                     крилах
Святої  Правди  принесе
                                                                         Силу?
Хто  стрельне  в  бісові  зірок
                                                                         морди?
Ну  де  ж  ви,  воїни-стрільці
                                                               горді?

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195520
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 13.06.2010
автор: Гнат Голка