Все традиційно: втомлена під ранок
Природна гордість – в кресленні промінь…
Лиш таємничість вдосвіта розтане,
Як втілення хронічних просвітлінь…
Так треба всім: з удаваним сумлінням
Мовчить удень подвір’я запашне…
За звичкою вітається із тінню,
Яка чомусь знеславлює мене…
Відсутнім серцем. Невичерпним сумом
Чужих коханок… Поглядами зрад…
«Вона не справжня! - хтось уже подумав… -
Їй невідоме визначення втрат…
Іде кудись, ногами не торкнувшись
Ні горизонтів, ні пухких ґрунтів…»
Іду насправді, щастя обминувши,
У пошуках криштальних вечорів…
Це неможливо – вдома залишитись…
Думки читати - струми доброти…
Лише єдине прагну: не згубити
Свої незраджені ясні світи…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194724
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.06.2010
автор: Юлія Радченко