Червона пляма на обличчях,
Смертельна рана на душі.
До неба чорний ворон кличе,
Хоча ми всі іще живі,
Чи може ні? А може вмерли
відколи стали ми німі,
перевертні будують перли
та продають їх Сатані
на нашім горі. Заплющ очі
і не шукай тут світла мить,
бо страх сказав заритись в землю,
чи замовчати на весь вік.
Крадуться сповіді до неба
Покинутих земних калік,
Хтось прирівняв себе до Бога,
Так виник новий світ рабів.
По колу рухається тіло
в кімнаті з чотирьох кутів.
Світ божевілля прагне миру,
Ідиотично скалить сміх.
Червоний спогад на обличчях
не стерти в декілька століть.
Тепер жнемо ми на узбіччях,
Засіяних лиш мимохідь.
Натягнуті мов струни нерви,
Зламався другий олівець,
і покотились по паперу
багацько кров'яних тілець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194533
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.06.2010
автор: Еней