ЕМОЦІЇ
(тоді, коли диктує пристрасть...)
Це ж треба, стільки в світі перебачено.
О, скільки серце те надривно билося!
Розміняно роками і розтрачено,
А от прощатись й досі не навчилися.
****
Не вберіг ні від болю глухого,
Ні від спогадів - ревної муки.
То навіщо ж, скажи, для чого
Цілував мої лагідні руки?
«Я вже твій. Ти моя». О, Боже!
Ну невже лиш слова надривні?
На безумство все раптом схоже.
Де є двоє – обоє винні.
****
Оберемками слів я вимірюю відстань.
Що було то: чи сон, чи самісінький рай?
Все шукала душа той рятунок, як пристань.
Розіллявся бажань золотий водограй.
А що далі? Що далі… Ну хто його знає?
Піднялися у гору два білих крила.
У думках все тебе до грудей пригортаю
І торкаюсь вустами до твого чола.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194451
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2010
автор: Журавка