Смиренно нестерпно смиренно
Приймає всих юд мій народ,
Так чемно, так доблесно чемно,
П′є сік із брехні нечистот.
Шукає хтось в тому натхнення,
Плекає надію свою,
Смирення чекає, смирення,
А гріє на грудях змію...
Чекає від зла він вітрила,
Попутного вітру у них,
Та бракне у головах сила,
Принишкла від досвітла лих...
А зло все ще тче павутину,
В кутку наших мрій й насолод,
І всі туди лізуть невпинно,
І прагне туди мій народ.
Палив хтось великих в памфлетах,
Вважав, що великим проснувсь,
А він лише мушка в тенетах,
Змальованих власних спокус.
Й поколоті колосом правди,
З подертих вітрами вітрил,
Ніхто не зітче більше правди -
Ні в кого не буде вже крил
05.05.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193473
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.06.2010
автор: Клименко Андрій