Іду стрічать прості мости
прив"язані до берега човном,
якимись бадилинами, прутами...
Вони росхитані твоїм : "Бігом!"
...Скрипучі дошки знову мліли...
Зацокотіли зуби мов стакани.
Нічні примари стиха гомоніли,
Вздовж місяця тягнули сарафани...
Кремезні лопухові стебла
лякають нас і ляпсають по п"ятах.
Чому ж я налякалася, дурепа -
В твоїх обіймах, як у себе в хаті!
Іду стрічать важкі мости.
Залізно вигнуті, ребристі.
Мов пазурі нічних створінь
Торкають берегів імлистих...
...Світанок,
зацокотіли в "кубрику" стакани...
Знов чайного насьорбаюся щастя.
Белькочуть нерозбірливо перони...
Мій потяг , знову стотринадцять,
В"їжджа на міст старезного Патона...
Іду стрічать твої мости...
30. 05. 2010р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192756
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2010
автор: gala.vita