Понесли до дверей люди хлопчика.
Його рани тяжкі кровоточили.
Ми дивились туди і німіли -
нас чекало війни горнило.
Чиясь зірка погасла рано.
Чиєсь серце з туги зів'яне...
Чи побачу тебе, моя люба?
Мені холод війни диха в груди.
Вже далеко моя домівка,
а зі мною землі частинка,
а мій шлях серед чорних згарищ!
А я, може, живим зостанусь!
* * *
Положили в тени люди мальчика,
беспощадные раны маячили.
Мы глядели туда и немели -
надвигались войны метели.
Чья-то жизнь отгорела рано,
чьё-то сердце в тоске увянет.
Посмотри на меня, моя сказка.
Я - не твой, а войны, я - в каске.
Потускнели родимые крыши,
я не вижу тебя и не слышу.
Мои дни все в химерах пожарищ,
А я, может, живым останусь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192718
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2010
автор: berest