Вони читатимуть наші листи,
не помічаючи смерті лики.
Їм забажається теж сплести
палких обіцянок пута дикі.
Хіба так штучно душа пече?
За тим вікном галасують діти...
Колись безодня земних речей
нас не навчила життя любити!
Щоденник пристрасті і брехні,
оман зацькованих на папері.
Гірким намулом в твоєму сні
я зачиняю кімнатні двері.
Лише листами з забутих сцен
ми відпливали тоді в минуле.
Їм не дізнатися цих імен,
коли б ми вчора їх не забули...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192650
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2010
автор: Biryuza