Платівка з чорного вінілу
крутилася і вводила у транс,
мабуть у цьому й залишився шанс
для мого самотнього й дикого світу
З динаміка лине плач саксофона,
він чує мене та не знеє де я,
мабуть такою є доля моя,
я дерево, що виростає без крони.
В повітрі почувся звук контрабаса,
похмурий та вдумливий водночас,
він не питає нічого у нас,
якусь затаїв на нас він образу.
Неначе востаннє ритм панує
в моїй душі, в моєму серці.
Він відчиняє трансу дверці
і холодом мене катує.
Бо закінчилася платівка
з гладкого й чорного вінілу,
відрахувала мені міру
і викинула на бруківку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192579
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.05.2010
автор: Аскет