Якщо тобі коли-небудь стане самотньо -
Не дзвони мені...просто пиши,
На цупкому папері тремкою рукою
Довгі листи.
Про те, як заснути ніяк не вдається
І криком кричить самота.
Про дощ за вікном, що безглуздо снується
І страх.
Про страх загубити себе між конфесій
Буденно-мирського життя.
Про сотні нікчемно-мізерних агресій
В словах, і очах..
Про дні напиши, коли часто всміхався,
Таких небагато...та все ж.
Про очі в які безнадійно вдивлявся,
Вдивлявся без меж.
Про вітру пориви, що студять жахіття
В шухляду закинутих снів.
Мені розкажи про безтактні суцвіття
Невлучно підібраних слів.
Про вулиці міста, якими безцільно
Бродив, мов сновида, пиши.
Й обвуглену суть пересудів постійних,
Як зможеш, мені донеси.
Ту мить опиши, коли зломлений й стомлений
Застиг у потоці подій
Й, хапаючи ротом повітря знекровлене,
Розтягував список надій.
Коли аргументи, не маючи сенсу,
Стинали покірні мости.
Про те, як ковтав гіркоту свого серця
Мені мимоволі пиши.
Пиши мені просто: без ком, без абзаців -
Відчую твій біль, віднайду
Його між рядків, між думок і абстракцій
Й сльозою німою зітру.
______________________________________
Якщо мені коли-небудь стане самотньо...
Не дзвонитиму...лиш напишу.
На цупкому папері тремкою рукою
Про те, чим живу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191432
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.05.2010
автор: little black