Вона - у снах, і то в кошмарних,
хоч фея (це на перший погляд).
Для нього навіть мрії марні
про щось приємне і медове.
Вогонь - ото її стихія,
їй зірки Лева з неба світять...
яскраво... Прикро, що не гріють, -
бо слушної чекають миті.
Можливо відьмам би вдалося
її прихильність розпалити.
Однак в казки не вірю щось я,
та й ми давно уже не діти.
У дзеркалах вже інші люди
з трагічним відблиском в зіницях.
Вони в калюжах, в хмарах - всюди.
Ми не спимо. То все нам сниться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2010
автор: Perelubnik