Такі безпричинні звуки.
Останній перон. Прощання.
Не маю в очах вагання,
і зараз не буде зізнання
на фоні цієї розлуки.
Ти візьмеш квитки зворотні
за тисячі довгих ночей.
А я бути тут не хочу,
зронивши росу пророчу
на плечі свої самотні.
Постоїмо тут хвилину:
ти й слова не мовиш, знаю.
На прірви холодної краю
я більше тебе не маю,
і в тому свої причини.
А потім листами й гудками
щось буде собі витати
від тіні болючої втрати.
І ти вже не зможеш сказати,
що зараз все добре між нами.
За потяг не буду тримати,
а ти прикипиш до віконця,
в якому ще я замість сонця
тримаю в тремтячій долоньці
чуття не свого сурогати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191105
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.05.2010
автор: Halyna