Не будемо обманювати час
Казати ніби він лікує,
Уже давно немає нас
Та лиш душа цього не чує.
Твої обійми мов полон...
Невже я раптом стала вільна?
І ніжність шовкових долонь
Яким я більше не потрібна.
Немає вже твоїх дзвінків -
Солодких нот твого кохання
А тільки звук нудних гудків,
Як спогад про мої страждання.
Лікує час...?! Це все слова,
Та сподіваюсь так буває
Бо знає як болить душа,
Коли тебе поруч немає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191066
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.05.2010
автор: Фіалка