Не картай, будь-ласка,
і не плутай все в своїй свідомості,
Їй не опанувати фарби.
Тільки добро і зло, чорне і біле,
Тим вигаданим зате своїм, таким безмірним
і таким безжальним.
Крайність і розчарування –
це все свідомості реальність.
Підсвідомості творіння – фарби,
Там є все, а ти сприймаєш всіх і все маленьким ока краєм…
Та в тебе пензлик є і ти вже розумітися берешся малювати,
А полотно біле в чорних плямах,
Розмалюй його, розмалюй, це є в всевишніх планах..!
З’явлюсь, обіцяю, що з’явлюсь, якщо загубиш свої барви!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189798
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.05.2010
автор: wolfpip