Інколи слова хочуть сказати зовсім інше ніж у нас на думці...і не важливо про що ми думаємо...зосереджене, спокійне обличчя, рівний тон і ось відповідь. Важко залишатися щаливим коли на душі все так і рветься, ніби маленькі ножі розривають тебе з середині... біль від якого не можна думати, говорити, відчувати чи просто діяти....від якого виникає почуття пустоти...від якого згодом руйнується все уявлення про щастя, втрачається сенс буття... зникає потреба в пошуці істини... все що здавалося мені важливим, стає другорядним, або взагалі зникає, не тому, що я так хочу, а тому що я посто відмовлявся вірити в те, що воно давно зникло... можливо в такі моменти просто варто почати все з початку...задуматися над помилками минулого і просто зробити висновки. Поставити собі питання, що мені слід зробити, щоб стати щасливим? - і дати на нього чітку відповідь, лиш тоді коли ми кладемо перед собою чіткі питання і завдання ми можемо рухатися в перед... важливий перший крок, а те, що вийде, це вже питання не для нас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188815
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.05.2010
автор: Себастьян