Летить у небі біла птиця;
Не спить зі мною в унісон.
В цю мить, комусь давно вже сниться
Чарівний, любий, дивний сон.
Сидить в кутку, мов сіра миша
і точить душу, як зерно,
Дзвенить в вухах одвічна тиша
і пташка зникла вже давно.
Ще мить і згодом буде ранок,
Бо сходить сонце зазвичай.
і десь в душі живе світанок,
Лиш віру в серці не втрачай.
7.05.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188403
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.05.2010
автор: Андрій Гагін