Зачитався поезією Гната Голки, от і приснилось
Проснувся від піднесення в душі,
Таке мені тієї ночі снилось:
Що, ніби, тіло було на дощі
І від усіх гріхів ретельно вмилось,
Що, ніби, люд увесь під тим дощем
Змивав образи, докОри і злобу,
А люду стільки!(Всіх й не озирнеш)
Всеукраїнське Віче цілого народу!
Спочатку усі каялись в гріхах
І один одному усе прощали,
Щоби забуть навік той біль і страх,
Що ним і нами всі маніпулювали.
Та помолились Богу на зорі,
Щоби простив Всевишний всі провини,
А потім стали й зразу у дворі
Господь післав той дощ, густий, невпинний.
Омилися й ще раз усі гуртом
Подякували Богу за увагу,
Та й почали вже думати гуртом
Як то спасти від роздрібу державу.
Не дали слово нікомУ з вождів,
А отаке загалом порішили:
Не треба нам ні партій, ні голів -
Країною повинна править сила!
Й не просто сила - воїн, хтось один,
Кого усі й усюди поважають.
Рішали довго, думали затим,
До висновку такого наближались:
Щоб не ділити більше Захід-Схід,
Щоб не міняти волю на кайдани -
Всі скасувати Ради, от і від
Й створити, власне, Гетьманську Державу!
Не треба нам ні президентів більш,
Ні спікерів, ні фракцій-коаліцій,
Бо це чуже й вороже нам здебільш
І не прийнятно душам українців.
А Гетьманом оберемо Кличка
Віталія,бо він боєць на славу,
І битись вміє добре, без свистка,
Й рука міцна - утримає булаву!
Щоб не зазнався - кожен рік тепер
Будем збирати Всенародне Віче
І буде він читати звіту лік,
Та і дивитись людям всім у вічі.
Для порятунку нашого ж життя
Не будем більше продавати землю,
Не будемо топити майбуття
І немовлят у рабство гнати темне.
І Конституцію не треба нам мінять -
Вона ще Орликом написана ретельно,
А Гетьман буде пильно слідкувать
І за дотримання питати несмертельно.
Бо ми відмовились від цього назавжди,
А бити треба! Й часом навіть дуже!
Щоби злодійство зникло назавжди,
Ще й привселюдно кидати в калюжі!
А ще рішили людом ми усім:
Щоб врятувати від боргів країну -
Відкриєм банк й понесем гроші всі,
Хто скільки зможе в банк той і укине.
А всім чиновничкам, і суддям, і князькам -
Сам Гетьман оприлюднить таку суму:
Хто скільки вкрав - клади бігом у банк,
Поки цілий ще ніс і товсті губи!
І всім робить! Не будь-як, на когось,
А всі разом, щоб діти підростали,
Бо ледарів, злодіїв, різних хвойд
Ніколи на Вкраїні не вважали.
Ну а суди? Не треба нам судів,
Судити будем перед всім народом -
=Колядникам= по сотні нагаїв
І до роботи. Бач, взяли за моду!
І армія. Навіщо нам вона?
Нас - пять мільйонів рук світами бродить.
У кого армія ще більшою була,
В якій країні, якого народу?
А дати їм роботу дома, тут -
То й наглядати ніза ким не треба,
Бо лиш за цим у світ вони ідуть,
Щоб заробити й мати щось для себе...
Такий-то сон вночі знайшов мене,
(Що від прозріння аж спина змокріла)
Якби-то справді було так, Бігме,
Не була б в такій ямі Україна!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187760
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.05.2010
автор: Борода