Я не змінюсь ніколи, бо я не з вати,
Я з дощу і з весняного сонцестояння,
Я ніколи не буду світу брехати,
Я помру не від сміху, а від кохання.
Я не стану землею, хмариною з неба,
Я не буду примарою, відьмою злою,
Я ангелом буду, мені більш нічого не треба,-
Поруч, у тобі, аби лише завжди з тобою.
Мої крила просякнуть сумними дощами,
Моє ангельське тіло палитиме літня спека,
Я до тебе весною приходити буду снами,
Ти подумаєш, що примарився просто лелека.
Не впізнаєш, я знаю, то що ж, не треба,
Крок-за-кроком ітиму по слідах твоїх ніг,
А захочеш, я впаду з високого неба,
Щоб нарешті померти в обіймах твоїх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187724
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 05.05.2010
автор: Лана Сянська