Запхавши в білу розетку два пальці,
абстракції світу малюю на кальці.
По тілу проходить чорно-білий струм.
Дибки стає свідомість. Навколишній шум
сплітає вакуум з всесвітньої тиші.
Мій провід від серця лежить на криші,
вчепившись в іржаву антену краплинами крові,
ловить канали дешевого порно з імітацією любові.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187681
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.05.2010
автор: Fobia