Жовто-зелене каченятко керамічне
Стоїть в кутку, де був ЙОГО будинок.
Ця іграшка зворушлива й комічна –
Збуджує безліч спогадів-картинок.
Чому ж гидке і дике слово «зрада»-
Його не зву – приходить самотужки.
Та ні, не може бути, це неправда
Ми ж так любили маленького папужку.
Його призначення – із сонцем обійматись,
Розповісти, що квітка шепотіла.
Та не судилось йому з вітром позмагатись.
Ми кліткою йому зв'язали крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187591
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.05.2010
автор: Валентина Курило