Відгриміли бої і гармати,
Перемога ішла по землі.
І сказав, хтось із старших, що треба,
Посадити в селі сад, щоб цвів.
І зібрались усі, мов на свято,
Інваліди, старі і малі.
Працювали невтомно, завзято,
Щоб загоїти рани землі.
Принімала земля ніжні стебла дерев,
Сонце ніжило, пестило віти.
Напувала вода їх, із чистих джерел,
І баюкав, гойдаючи вітер.
З роками дерева, мов діти росли,
Политі дощами і сонцем зігріті.
І ось ніби в казці вони розцвіли,
І цвітом надії були ті квіти.
І бджоли роями над ними гули,
І спів солов"я було чути.
Дерева так ніжно і буйно цвіли,
Не в силах цього нам забути.
Земля віддала їм усе що могла,
А вітер, мов ненька їх колихав.
Того, що їм доля усім відвела,
Ніхто тоді ще не знав.
Виростали яблуні й груші,
Гілочки тягнулись в височінь.
Ріс садок і радував всім душу,
Був чудовий, щедрий був усім.
Гнулись гілки від плодів медових,
Листя шелестіло не падай держись.
Соком наливайся яблуко медове,
Боком червоним до сонця повернись.
Наливайся яблуко червоне,
Все візьми від сонця від землі.
Соковите будь медове,
І всім людям до душі.
Хай дощем умиє тебе літо,
І пригорне сонце промінцем.
Виростай у листі ти на вітах,
Будь для дерева свого вінцем.
А коли вже осінь стріне літо,
Не впади на землю, не розбийсь.
Нехай з гілок знімуть тебе діти,
Ти до їх долонею пригорнись.
Ріс садок і все було як в казці,
Ріс на радість усьому селу.
І ніхто подумати не міг навіть,
Що знайдеться в ньому місце злу.
Та раптом завмерло усе навкруги,
Птахи пісень перестали співати.
І другі вже люди у сад той пришли,
Щоб яблуні ті зрубати.
Так тяжко дивитись було,
Від образи серце боліло.
Коли падало все, що цвіло,
Коли гинуло все і горіло.
Хто винен у тому, що сад помирав?
Хто міг так бездушно вчинити?
Напевно у серці той жалю не мав,
Як буде далі він з цим жити?
Завмерла земля її рани болять,
Немає дітей, що зростила.
Руками людськими посаджений сад,
Від рук інших людей загинув.
Не зможуть онуки в садочку гуляти,
І яблука стиглі зривати.
Для чого садити а потім зрубати?
Хто зможе їм це роз"яснити?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186887
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.04.2010
автор: Люба Луценко