Караван.

Караван  моїх  днiв  йде  неспiшним  розмiреним  кроком,
Проминаючи  поспiль  мiста,  i  подiї,  й  людей.
Як  стовпи  верстовi  десь  позаду  стоять  рiк  за  роком
I  пливуть  мiражi  перед  ним  сподiвань  i  iдей.  

Зупинити  не  можу  його,  анi  швидше  погнати:
Лиш  один  поводир  йому  -  Час  -  i  володар,  i  пан.
Вiн  один  має  силу  i  ранити,  i  лiкувати,
I  пiдвладний  йому  йде  вперед  i  вперед  караван.  

Караван  моїх  днiв,  що  несе  непосильную  ношу:
В  нiй  i  радостi  дрiбка,  i  смутку  ладунок  важкий;
Є  невдачi  i  успiхи,  справи  поганi  й  хорошi,
А  попереду  всього  -  лiхтарик  любовi  ясний.  

Той  лiхтар  не  дозволить  нiколи  в  пiтьмi  заблукати,
Вiн  -  єдина  надiя,  єдине  спасiння  моє...
Скiльки  можна,  скажiть  менi,  в  бiлому  свiтi  блукати:
Йди  вперед,  караван,  там  за  обрiй,  де  сонце  встає.  

Караван  моїх  днiв  десь  пристане  колись  до  причалу
I  настане  той  день,  коли  "завтра"  уже  не  прийде.
Все  зробити  не  встигну,  а  хочу,  як  всi  ми,  немало  -
Та  стараюсь  поки  ще  мiй  занавiс  не  упаде.  

Пам'ятайте,  коханi,  я  зла  не  хотiв  нi  для  кого,
Будьте  дружнi  завжди  i  мене  за  грiхи  не  судiть,
Без  печалi  мене  проведiть  у  останню  дорогу
I  нехай  мiй  лiхтарик  над  вами  довiку  горить.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186769
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.04.2010
автор: Salvador