Життя прожить не поле перейти,
Буває свято у житті і будні.
І тяжко зрозуміть, чо головне в житті,
І розібрать де вороги де друзі.
Ідем ми стежкою протоптаною кимось,
Своя стежина заросла травою.
І голос чийсь промовить, "зупинись"!
Багато хто іде ще за тобою.
Стежина в кожного повинна буть своя,
І кожен сам життя своє планує.
Нехай ніщо тебе не зупиня,
І щасття побудоване не розруйнує.
Нехай не буде вдачі ворогам,
А друзі будуть вірні до могили.
Живи і радуйся забувши лік рокам,
І будь коханою завжди віднині.
Життя прожить не поле перейти,
З роками гаснуть всі надії.
Стежину правильнузнаю знайдеш ти,
В коханиі щира будеш і вірна мрії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186647
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.04.2010
автор: Люба Луценко