Сьогодні до мене зайшов друг... і як завжди захопив з собою пакетик щастя... ми повільно відлітали кудись подалі...потім пішли разом в клуб...я так не люблю цього шуму, але сьогодні звуки і я наче стали одним цілим...я наче відчував , як моя кров тече по венах в ритм мелодії... я ніби став з нею одним цілим...тільки я і музика...
ранок...нічього не пам'ятаю...поряд лежить якась дівчина...пощастило, красива....але що з того як я нічого не пам'ятаю що робив з нею... чи можливо вона зі мною... мовчки одіваюся іду на кухню варити каву...поступово починаю склеювати уривки вчорашньої плівки в голові... пам'ятаю що підчепив її біля бару, а потім сказав їй адресу і вона привезла мене додому...а далі...що ж було далі?
- Зроби і мені каву - сказав голос біля дверей кухні.
Вона стояла біля дверей як і всі жінки, в моїй сорочці, цей стереотип амереканських фільмів мене просто вбивав на повал...невже вони всі такі тупі і думают, що всіх чоловіків це заводить однаково...це вже проїлося в моїй голові...ніби той самий сюжет, але різні актриси....
- Ну, то я сьогодні дочекаюся хоча б кави від тебе? - сказала вона.
- Хвилинку, скільки тобі цукру? - а так і хотілося сказати...- на вулиці є автомат - але як завжди старався тримати свої грубі думки при собі.
- Одну, не люблю багато цукру - пафосно відповіла вона....
- Я можу взагалі не давати цукру в такому разі - з посмішкою сказав я, невтримавшись...
- Не думала шо тебе так заїсть ложка цукру, я чекатиму в вітальні...
Вона мені розповіла як дотягнула мене додому, як я всю ніч розказував їй про самі приємні моменти які можуть бути у житті...одним словом старався шось втерти, і як не дивно ми не переспали.... завтра в нас побачення...вона не така як всі...але ще рано про щось говорити, можливо вона саме та яку я так довго шукав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186274
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.04.2010
автор: Себастьян