Народе!Може помилюся, в свої словах,
Але цвітіння вже зстаріло,
Країни більш немає...на вустах
Вона залишиться недовго,
Немає віри більш в її
Немає сили виклонятись-
Синців багато на руці.
На стінах пишуть:"Смерть слов"янам!"
Народ це бачить- лиш бурчить,
До справ боїться мати спрагу
Лише один с двохсот кричить:
що він є справжнім українцем,
цо він надія-він герой,
націонал-демократичний!герой,надія та любов.
За це страждав та п́омер Стус,
Костенко прагне корективів,
На рідній мові тяжкий брус-
Вона втомилася від впливів:
Почата, вбита, знов почата,
Людьми забута, воскресає.
Вся у синцях...але багата...
Будь ваша ласка, схаменіться!
Заповніть серце добрим сяйвом,
В ділах таємних помололіться,
Дітей свої сильніш кохайте;
Привчайте мові, до Шевченка,
Франка їм перед сном читайте,
Але благаю не зламайте..
Їх ще незрілий вільний дух!
цей вірш немає ні якого сенсу до політики!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185608
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 22.04.2010
автор: MoMaKo