Вже день тонув у сірій акварелі,
Небо порошило снігом,
Витріпуючи свої килими,-завтра ж неділя.
Засвічувались жовті квадрати вікон
В поверхівках насиджених квартир,
І вечір малював свої абстракції
На тему зустррічей, прощань і снів.
На вулиці Тихій лунала музика,
Кричали у сквері п'яні дядьки,
На вулиці Сонячній темно і боязко,
Вже тиждень на ній не горять ліхтарі,
А на Широкій - траншеї розкопані,
Труби міняють і лиш стежка вузька,
На вулиці Зустрічній кохання чиєсь
Плакало,трояндою білою
в фользі золотій, припорошеній сумом.
І тільки на нашій, Безіменній вулиці,
На розі тривог і минулих вітрів,
Свічка горіла на підвіконні
Невідомого поверху в будинку надій,
В кімнаті придуманій, із меблями з спогадів
Двоє дивились аматорський фільм,
На плівці з ванільних вінілових мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185124
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 20.04.2010
автор: Лана Сянська