Легко хмаринкою з неба спустилась,
У квіти весняних степів одяглась ,
Ніжним парфумом кохання умилась,
Весело сміхом п’янким розлилась.
Сумом із вічності серце тривожить.
Біль закидає в душевні глибини
І снігопадом тужливо заводить
Пісню журби про річки, полонини.
Хочеться взяти хорошу за руки,
Разом мереживо слів заплести.
Разом приймати і радість і муки.
Поряд із нею долю нести.
Та Музі не можна свободу псувати.
Навіть не дотик – легкий вітерець
Може спотворити, може злякати.
Й натхненню моєму прийде кінець.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185032
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 19.04.2010
автор: Валентина Курило