Що з нами старість робить, Боже!
Малюнок зморшок, вуст зів́ ялі пелюстки,
А серце плаче, бо не може
У світ майбутнього нас ще раз повести,
Минуле вже важке, як камінь,
А в ньому і любов, і зрада, й каяття.
І залишилась тільки пам́ ять,
Та і вона не все минуле пам́ ята.
Придавлені роками плечі,
Розпрямити нема ніяких сил
І вже давно зимовий вечір
Усі стежки твого життя запорошив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184782
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.04.2010
автор: Радченко