То, видно, так з небес дано,
Усі боги вже внесли вирок,
Ногами чути чисте дно,
І щось вкололо біля нирок.
Мене вже більше не питай
Нічого. Я закрита казка.
Скажу очима «прощавай»,
І цим німу знімаю маску.
Я рішень дивних не берусь
Тобі уголос говорити.
В банальній фразі усміхнусь,
В якій скажу, що хочу жити.
Мене, молю, не зупиняй:
Та й заслабким ти є для того.
Що хочеш, те й собі гадай,
Та знай, що лиш тебе одного,
На жаль, у серце привела.
І так хотіла біль втолити.
Від тебе з болем я пішла,
А ти не зміг мене спинити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184687
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2010
автор: Halyna