Навіщо, кохана, зробила,
Навіщо мене полюбила,
Щоб зараз усе обірвати
І нашу любов розстріляти!
Приговорила,
І розстріляла,
Нашу любов
Ти покарала.
Пришитий кулями
До неба.
Невже так можна?
Невже так треба!
Взиваю: я марю тобою!
На страту іду я з любовю
І грім й вогнянні блискавиці
Відбились на моїм обличчі!
Я падаю, тихо сповзаю,
Від пострілу слів тих вмираю,
Що мовила ти наостанок
Й зі мною вмирає світанок!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184603
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 17.04.2010
автор: Борода