Перед дзеркалом донька застигла.
"Як я виросла, мамо, поглянь".
Задивилась на себе. Затихла.
Їй дитинство шепнуло: "Прощай".
Усміхнулося їй наостанок -
Не жалкуй за минулим, пробач,
Що років твоїх ніжний світанок
Промайнув. За минулим не плач.
Ще твій вечір далеко-далеко
І вже близько весни цвіт-розмай.
І несуть десь на крилах лелеки
І кохання твоє, і печаль.
Перед дзеркалом донька застигла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184499
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.04.2010
автор: Радченко