Біля фонтану сиділи підлітки. Вони бавились стільниковими телефонами. А там різні пріколи. Сміялись. Казали ;" Ой зараз помремо від сміху". Але так і не померли. Пішли в Макдональдс. А потім настало "завтра".
В цей час, десь у пологовому залі народжувала жінка. Вперше. Її тіло пронизував нестерпний біль. Вона думала : "Хоча б не померти". Не померла, а народила. Повезли з немовлям у палату. А потім настало "завтра".
Ще про лікарню. В палаті госпісу лежав чоловік, не старий, але хворий, невиліковно. Вицвілими від болю очима дивився на крапельницю, бо вже нічого більше не помічав.
Краплі, як пісочний годинник , текли секунди його життя. Єдиний рятунок від агонії. ВІн думав:" Краще б померти зараз". А потім його накрили білим простирадлом і повезли... "Завтра не настало", для нього. Бо його вже не було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184435
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.04.2010
автор: Лана Сянська