Минатимуть дні попкорновим снігом,
І будуть розлукою плакать дощі,
Дивуватиме час дивним розбігом,
Та тільки не буде спокОю в душі.
В повернення вірити? Знаю не треба...
Я не прийду, бо не знаю куди,
Лиш падати буде зневірене небо
В здивовані очі сині твої.
А раптом земля зійде із орбіти?
Як зрадиш колись мене, замість Юди
І сонце не буде більше світити,
Тільки про це давай зараз не будем.
Ми поки ще разом в квадраті кімнати,
В оточенні гострих чорних кутів,
За вікнами вітер облизує ґрати,
Та він ще не знає наших шляхів.
Останні години пісочний годинник
Вимірює щастям останній дар,
Нам спати не можна, бо час невпинний,
Врятує нас тільки старий мольфар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182108
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.04.2010
автор: Лана Сянська