Як виноград росте любов
Ще твердне, ми уже за руки.
Він ще ж зелений, вже гаряча кров.
Це гронами звисають муки.
Так хочеться усього зразу,
Щоб добре все, щасливі дні
Із сумом ночі, бо не разом
Скучаємо ми в їх тіні.
І перш ніж будуть мрії дійсні
Пройде пізнання двох сердець.
Двом треба грони муки з`їсти
І весь цей час – не на нівець.
Лиш дочекатись промінь рідний,
Що сонце винограду продає
За всю красу, за аромат потрібний
Без нього солод так не «зацвіте».
Яке це літо? Скільки серпнів
Пролилось з соком молодим.
То вже рахунок – двадцять років.
А виноград лиш став смачним.
Із нього розтеклися вина
Червоні, білі, десь терпкі
А стиглих виноградних грон корзина
Сердечні дна наллє мілкі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181635
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2010
автор: Інга