І мокрим вітром покрилося обличчя,
Наскільки мокрим, що стікає вода.
А вітер лишився сухим, вже не звичка
засвище йому попри вранішній шлях.
Все так, це краплі на обличчі,
але стікає не сльоза.
Це просто запахла стеблина кориці
і зранку ще зроблений, холодний чай.
І мимохідно думка рветься,
що вже настала полоса
не смутная, й не та, що темна
А прісна осіння морозна гроза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181566
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 03.04.2010
автор: Інга