Бо в душі нема образ

...Я  люблю.Дивитися,як  дощ  стікає
                                                                                                           по  твоєму  обличчі...
                                                                                                               змішується  з  твоїм  сміхом
                                                                                                                       ...і  ти  так  близько.....
Швидко,наче  кадри  фільму
Легко,наче  лісу  спів,
Наче  ключик  журавлів
Я  вернуся,я  приїду!

Знаєш,трохи  вже  забула
І  побачила  нове:
Радість  знов  в  душі  живе,
Бо  весну  тепер  відчула.

Нотками  на  фортепіано
Вибиваю  сонця  ритм.
Відпускаю  біль.Я  ним
Серце  мучила  намарно!

Дощ  стікає  по  дахах.
По  щоках.Губах  й  долоні.
Я  не  буду  знов  в  полоні
У  минулого.В  сльозах.

Тихо.Наче  літній  вітер
Я  підійду  ще  на  крок,
Щоб  злетіти  до  зірок,
Й  не  топтати  перших  квітів.

Я  вернуся.Перший  раз.
Світло.Сонячно  і  тепло,
Усміхнутися  лиш  треба,
Бо  в  душі  нема  образ!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181387
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.04.2010
автор: Never Say Never