Посміхнутись, але навіщо?
У думках тільки морок зростає.
На папері самотній віршик,
Ним про себе комусь нагадаю.
Посміхнутись, але недоречно,
Недоречно, бо дзеркало знову спить
Я зберу найцінніші для себе речі,
Щоб згадати минулого радісну мить.
Посміхнутись, востаннє напевне,
Обійняти ведмедика з плюшу міцніше,
Зачинити на засув у душу двері,
Пустка там, вітер серце сумне колише.
Посміхнутись… але навіщо…?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181351
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.04.2010
автор: Велеслава